От издателя: Був погожий весняний ранок. У кожному кущi виспiвували пташки, росла трава, вкривались листям дерева, i всюди лiтали, повзали й метушилися дрiбнi комашки. Кiт Фiндус гасав довкола й подохав жукiв. Дiдуньо Петсон стояв на городi, розглядав землю i розминав її в долонi. "Уже пора, - заявив вiн. - Сьогоднi можна сiяти городину й садити картоплю". Проте Фiндус мав iншу думку, на що можна використати город. До того ж i в курей, i в корiв був на те власний переконливий погляд. Тож так чи iнак, але все вiдбувалося дуже незвично.
Ot izdatelja: Buv pogozhij vesnjanij ranok. U kozhnomu kuschi vispivuvali ptashki, rosla trava, vkrivalis listjam dereva, i vsjudi litali, povzali j metushilisja dribni komashki. Kit Findus gasav dovkola j podokhav zhukiv. Diduno Petson stojav na gorodi, rozgljadav zemlju i rozminav jiji v doloni. "Uzhe pora, - zajaviv vin. - Sogodni mozhna sijati gorodinu j saditi kartoplju". Prote Findus mav inshu dumku, na scho mozhna vikoristati gorod. Do togo zh i v kurej, i v koriv buv na te vlasnij perekonlivij pogljad. Tozh tak chi inak, ale vse vidbuvalosja duzhe nezvichno.
