"Мiй дiд танцював краще за всiх" - серiя оповiдань, що складаються в єдину iсторiю п'яти родин, дiти з яких знайомляться в школi першого вересня в перший рiк незалежностi України та залишаються друзями на все життя. Вiд двадцятих рокiв в Харковi i знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу свiтову, дев'яностi й кiлька хвиль емiграцiї до вiйни на Донбасi.
Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як подiї та обставини впливають на нас незалежно вiд того, чи знаємо ми про них. Про тяглiсть i зв'язок поколiнь, бажання любовi та прийняття, самотнiсть як наслiдок або як причину. Про втрати - осмисленi чи неосмисленi, виправданi чи безглуздi. Та, головне, про те, що навiть самотнiм, вiдкинутим, поламаним теж можна вижити i жити, бо, попри все, завжди залишається можливiсть врештi стати щасливим.
"Mij did tantsjuvav krasche za vsikh" - serija opovidan, scho skladajutsja v jedinu istoriju p'jati rodin, diti z jakikh znajomljatsja v shkoli pershogo veresnja v pershij rik nezalezhnosti Ukrajini ta zalishajutsja druzjami na vse zhittja. Vid dvadtsjatikh rokiv v Kharkovi i znischennja teatru Lesja Kurbasa cherez Golodomor, Drugu svitovu, dev'janosti j kilka khvil emigratsiji do vijni na Donbasi.
Tsja knizhka v pershu chergu pro prijnjattja minulogo. Pro te, jak podiji ta obstavini vplivajut na nas nezalezhno vid togo, chi znajemo mi pro nikh. Pro tjaglist i zv'jazok pokolin, bazhannja ljubovi ta prijnjattja, samotnist jak naslidok abo jak prichinu. Pro vtrati - osmisleni chi neosmisleni, vipravdani chi bezgluzdi. Ta, golovne, pro te, scho navit samotnim, vidkinutim, polamanim tezh mozhna vizhiti i zhiti, bo, popri vse, zavzhdi zalishajetsja mozhlivist vreshti stati schaslivim.
