Зараз немає життя, яке не змiнилося би повнiстю з початком повномасштабної вiйни в Українi. Але змiнилося не лише наше повсякдення, а й емоцiйнi реакцiї. Усе - вiд страху, тривоги та злостi до почуття провини й смутку - проявляється настiльки насичено, що iнколи складно уявити, як узагалi можна дати раду цим емоцiям. Бо якщо ранiше в нас були певнi зразки того, як поводитися в кожнiй ситуацiї, як реагувати, то зараз усi цi зразки поламанi, а в головi - суцiльний хаос; щодня ми бачимо речi, яких не мало б iснувати в цивiлiзованому свiтi.
Будь-яка емоцiйна реакцiя є нормальною вiдповiддю на ненормальнi обставини вiйни, стверджує психотерапевт Володимир Станчишин. Ми маємо право вiдчувати лють, маємо право хотiти помсти, ми можемо вмикати чорно-бiле мислення i не вiдчувати при цьому провини. Ми можемо сумувати, ми можемо плакати стiльки, скiльки потрiбно. Це книжка про емоцiї цивiльних людей у тилу: про тих, хто залишився в Українi, й тих, якi були змушенi покинути свої домiвки, всiх, хто волонтерить, донатить i чекає рiдних з фронту, всiх, хто кожен свiй день починає з новин та прокидається вiд сповiщень про повiтряну тривогу. Ми не обирали жити в час iсторичних змiн, але вiйна це те, вiд чого не можна абстрагуватися, тому наше завдання наразi - навчитися справлятися на своєму особистiсному рiвнi, жити, аби перемогти в цiй вiйнi.
Zaraz nemaje zhittja, jake ne zminilosja bi povnistju z pochatkom povnomasshtabnoji vijni v Ukrajini. Ale zminilosja ne lishe nashe povsjakdennja, a j emotsijni reaktsiji. Use - vid strakhu, trivogi ta zlosti do pochuttja provini j smutku - projavljajetsja nastilki nasicheno, scho inkoli skladno ujaviti, jak uzagali mozhna dati radu tsim emotsijam. Bo jakscho ranishe v nas buli pevni zrazki togo, jak povoditisja v kozhnij situatsiji, jak reaguvati, to zaraz usi tsi zrazki polamani, a v golovi - sutsilnij khaos; schodnja mi bachimo rechi, jakikh ne malo b isnuvati v tsivilizovanomu sviti.
Bud-jaka emotsijna reaktsija je normalnoju vidpoviddju na nenormalni obstavini vijni, stverdzhuje psikhoterapevt Volodimir Stanchishin. Mi majemo pravo vidchuvati ljut, majemo pravo khotiti pomsti, mi mozhemo vmikati chorno-bile mislennja i ne vidchuvati pri tsomu provini. Mi mozhemo sumuvati, mi mozhemo plakati stilki, skilki potribno. Tse knizhka pro emotsiji tsivilnikh ljudej u tilu: pro tikh, khto zalishivsja v Ukrajini, j tikh, jaki buli zmusheni pokinuti svoji domivki, vsikh, khto volonterit, donatit i chekaje ridnikh z frontu, vsikh, khto kozhen svij den pochinaje z novin ta prokidajetsja vid spovischen pro povitrjanu trivogu. Mi ne obirali zhiti v chas istorichnikh zmin, ale vijna tse te, vid chogo ne mozhna abstraguvatisja, tomu nashe zavdannja narazi - navchitisja spravljatisja na svojemu osobistisnomu rivni, zhiti, abi peremogti v tsij vijni.
