Безмежно залюблений у своїх онукiв академiк НАН України, професор, лауреат двох державних премiй України, 80-рiчний дiдусь Микола Жулинський радо махнув рукою на свої як директора Iнституту лiтератури iменi Тараса Шевченка НАН України обов'язки, вiдклав убiк недописанi книжки про українську лiтературу i письменникiв, про українську мову i культуру та почав кропати вiршики про Матiйка i Назарчика. Сказав собi: "Цi вiршики менi дорожчi за написання двох десяткiв монографiй, лiтературознавчих дослiджень, романiв, за кiлька сотень статей, рецензiй, за всi державнi та лiтературнi премiї, а їх бiльше десятка... " Хтозна, чи так. Дорослi навряд iз цим погодяться, а от дiти... Почитають i скажуть. У книзi збережено авторський синтаксис та орфографiю.
Iлюстрацii Оксани Драчковської
Bezmezhno zaljublenij u svojikh onukiv akademik NAN Ukrajini, profesor, laureat dvokh derzhavnikh premij Ukrajini, 80-richnij didus Mikola Zhulinskij rado makhnuv rukoju na svoji jak direktora Institutu literaturi imeni Tarasa Shevchenka NAN Ukrajini obov'jazki, vidklav ubik nedopisani knizhki pro ukrajinsku literaturu i pismennikiv, pro ukrajinsku movu i kulturu ta pochav kropati virshiki pro Matijka i Nazarchika. Skazav sobi: "TSi virshiki meni dorozhchi za napisannja dvokh desjatkiv monografij, literaturoznavchikh doslidzhen, romaniv, za kilka soten statej, retsenzij, za vsi derzhavni ta literaturni premiji, a jikh bilshe desjatka... " Khtozna, chi tak. Dorosli navrjad iz tsim pogodjatsja, a ot diti... Pochitajut i skazhut. U knizi zberezheno avtorskij sintaksis ta orfografiju.
Iljustratsii Oksani Drachkovskoji
