На початку ХХ ст. iм'я письменника Михайла Iвченка (1890-1939) було досить вiдомим, але тоталiтарна система вилучила його з iсторiї української лiтератури майже на шiсть десятилiть. Повне видання спадщини митця - справа майбутнього.
До книги увiйшла проза, опублiкована у перших двох збiрках М. Iвченка "Шуми веснянi" та "Iмлистою рiкою". Центральним образом цих творiв стала людина, яка у складну добу соцiальних потрясiнь, революцiйних перетворень занурюється у власнi переживання та вiдчуває парадоксальнiсть нової дiйсностi, в якiй не може знайти мiсце для себе. Основний конфлiкт виникає на gрунтi розриву мiж iдеалом i дiйснiстю, метою i результатом ("Векша", "Iз днiв польових"). Письменник пiдходить до нової дiйсностi не iз соцiальними, а морально-етичними критерiями, його насамперед цiкавить, з яким запасом людяностi, порядностi прямує народ, нацiя у завтрашнiй день.
Na pochatku KHKh st. im'ja pismennika Mikhajla Ivchenka (1890-1939) bulo dosit vidomim, ale totalitarna sistema viluchila jogo z istoriji ukrajinskoji literaturi majzhe na shist desjatilit. Povne vidannja spadschini mittsja - sprava majbutnogo.
Do knigi uvijshla proza, opublikovana u pershikh dvokh zbirkakh M. Ivchenka "Shumi vesnjani" ta "Imlistoju rikoju". Tsentralnim obrazom tsikh tvoriv stala ljudina, jaka u skladnu dobu sotsialnikh potrjasin, revoljutsijnikh peretvoren zanurjujetsja u vlasni perezhivannja ta vidchuvaje paradoksalnist novoji dijsnosti, v jakij ne mozhe znajti mistse dlja sebe. Osnovnij konflikt vinikaje na grunti rozrivu mizh idealom i dijsnistju, metoju i rezultatom ("Veksha", "Iz dniv polovikh"). Pismennik pidkhodit do novoji dijsnosti ne iz sotsialnimi, a moralno-etichnimi kriterijami, jogo nasampered tsikavit, z jakim zapasom ljudjanosti, porjadnosti prjamuje narod, natsija u zavtrashnij den.
