Що робити, коли не довiряєш навiть найближчим рiдним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповiсти про найважливiше, якщо мову зламано, а вмiння слухати й розумiти залишилося в довоєнному минулому? Подiї п'єси "Хлiбне перемир'я" вiдбуваються влiтку 2014 року. Iсторiя однiєї смертi поступово перетворюється на iсторiю цiлого поколiння, на iсторiю стосункiв мiж дiтьми та батьками, на iсторiю зради й недовiри, сповнену комiчних слiв i трагiчних сенсiв, поєднувати якi так досконало вмiє Сергiй Жадан. Вiйна триває, i жодне перемир'я не здатне загоїти завданих ран: вони й далi нитимуть, назавжди змiнюючи життя людей, якi зовсiм не збиралися воювати.
Scho robiti, koli ne dovirjajesh navit najblizhchim ridnim? Jak vibiratisja z pastki, do jakoji sam sebe zagnav? Komu mozhna rozpovisti pro najvazhlivishe, jakscho movu zlamano, a vminnja slukhati j rozumiti zalishilosja v dovojennomu minulomu? Podiji p'jesi "Khlibne peremir'ja" vidbuvajutsja vlitku 2014 roku. Istorija odnijeji smerti postupovo peretvorjujetsja na istoriju tsilogo pokolinnja, na istoriju stosunkiv mizh ditmi ta batkami, na istoriju zradi j nedoviri, spovnenu komichnikh sliv i tragichnikh sensiv, pojednuvati jaki tak doskonalo vmije Sergij Zhadan. Vijna trivaje, i zhodne peremir'ja ne zdatne zagojiti zavdanikh ran: voni j dali nitimut, nazavzhdi zminjujuchi zhittja ljudej, jaki zovsim ne zbiralisja vojuvati.
