Непересiчному прозаїку Михайлу Iвченку (1890-1939) судилася довга дорога до визнання. Його твори майже шiсть десятилiть не перевидавалися. Повне видання спадщини письменника - справа майбутнього.
Книга мiстить прозу третьої та останньої збiрки М. Iвченка "Землi дзвонять", а також твори, що не увiйшли до збiрок. У оповiданнi, за яким видання отримало назву, ставлення його героїв до землi неоднозначне: земля є для селян життєдайною силою, але водночас вона порушує кревнi зв'язки, нищить корiння роду. Головна героїня твору "Порваною дорогою" усвiдомлює прiрву мiж мiстом i селом, мiж старим i молодим поколiннями. У повiстi "У сонячнiм колi" осмислюється розвиток нацiї в нових умовах, емансипацiя жiнки, подружнi взаємини та виховання дiтей.
Neperesichnomu prozajiku Mikhajlu Ivchenku (1890-1939) sudilasja dovga doroga do viznannja. Jogo tvori majzhe shist desjatilit ne perevidavalisja. Povne vidannja spadschini pismennika - sprava majbutnogo.
Kniga mistit prozu tretoji ta ostannoji zbirki M. Ivchenka "Zemli dzvonjat", a takozh tvori, scho ne uvijshli do zbirok. U opovidanni, za jakim vidannja otrimalo nazvu, stavlennja jogo gerojiv do zemli neodnoznachne: zemlja je dlja seljan zhittjedajnoju siloju, ale vodnochas vona porushuje krevni zv'jazki, nischit korinnja rodu. Golovna gerojinja tvoru "Porvanoju dorogoju" usvidomljuje prirvu mizh mistom i selom, mizh starim i molodim pokolinnjami. U povisti "U sonjachnim koli" osmisljujetsja rozvitok natsiji v novikh umovakh, emansipatsija zhinki, podruzhni vzajemini ta vikhovannja ditej.